Стрес

 Онлайн-консультація для вчителів початкових класів ЗЗСО "Стрес - як його подолати?"

Що ж таке стрес?

    Стрес  — захисна реакція у відповідь на дуже сильну дію (подразник) зовні, яка перевищує норму. Він пов'язаний з викидом великої кількості адреналіну, який необхідний для адаптації організму до стресової ситуації. Але коли таких ситуацій надто багато, організм «дає збій», слабшає, втрачає фізичне і психічне здоров'я: від порушення імунітету до сильних неврозів.

   Походження стресових факторів (стресорів) різноманітне: фізичні, хімічні, теплові, соціальні, психічні чинники. Напруга, втома, біль, приниження, втрата крові, довготривала фізична або розумова робота, безсоння, раптовий успіх, проте, незалежно від того позитивні чи негативні чинники, - відповідь організму буде однаковою.

    Стрес не завжди є результатом порушення. Будь-яка нормальна діяльність — гра в шахи, емоційні обійми, придбання цуценяти, можуть обумовити розвиток стану стресу, не завдаючи організму шкоди. У тому випадку, коли інтенсивність впливу та його тривалість перевищують функціональні можливості протидій організму людини, а вплив має різко негативний характер, то виникає  дистрес.

                            Ознаки та причини стресів                                        

   Важливо знати кожному, а особливо педагогам, які події і у яких випадках є стресогенними  для вас — це допоможе пом'якшити негативні наслідки. Також важливо навчитись виявляти у себе ознаки стресової напруги та переводити ці сигнали зі сфери почуттів (емоційної) у сферу розуму (раціональну) і тим самим ліквідувати небажаний стан.

Види стресу

Фізіологічний (їжа, реакція на холод, спеку) стрес пов'язаний з об'єктивними змінами умов життєдіяльності та навіть затоплення квартири сусідами.

Психоемоційний стрес виникає з особистої позиції індивіда. Людина реагує на те, що її оточує згідно зі свого життєвого досвіду,  соціального статусу, рольової поведінки, віку, вихованості.

   Приклад, вкрали телефон- для одного це стане стимулом бути уважнішим, сконцентрованим, більше попрацювати, щоб повернути втрачене. Це допоможе  набути досвіду, мудрості.

   А іншого навпаки охопить апатія, відчуття своєї нікчемності та постійного невезіння. А це буде  руйнувати психіку людини – призведе до депресії.

Три стадії розвитку стресової ситуації (за Г. Сельє)

1)    Стадія тривожності — виникає з появою подразників: частішає дихання, підвищується пульс, піднімається тиск.

2) Стадія резистентності — або опору – фізіологічні реакції організму перевищують норму і це робить його вразливішим для інших стресорів.

3) Стадія виснаження – настає, якщо стрес є тривалим і людина неспроможна адаптуватися. Це може призвести до втоми, хвороби або навіть загибелі організму.

Фізіологічні зміни в організмі у відповідь на дію стресорів

   При зіткненні з труднощами існують такі основні типи реагування: активний — це боротьба; пасивний — це втеча; компромісний — це терпіння.

Адаптація — це біологічна функція стресу, яка забезпечує захист організму від загрозливих та руйнівних впливів, як психічних, так і фізичних. Але здатність до адаптації не безмежна та поступово втрачається з віком.

Симптоми

- підвищена стомлюваність;

- порушення апетиту;

- тривожність;

-дратівливість;

-неуважність;

-ослаблення імунітету.

Які ж захворювання викликає стрес?

Соматичні хвороби

Г. Сельє назває їх  «хворобами адаптації». Вирішальне значення мають не сильні, але рідкісні зворушення, а не приємності, які діють постійно день в день. Вони непомітно підточують сили людини та викликають хронічні патологічні процеси.

   Найбільш розповсюдженим розладом серцево-судинної системи, який виникає в результаті частого психоемоційного збудження є ішемічна хвороба серця та атеросклероз.

Артеріальна гіпертензія  Якщо людини постійно стикається з ситуаціями, при яких підвищується психоемоційне напруження, тонус судин весь час залишається високим, патологічним. Це призводить до підвищення артеріального тиску.

Виразкова хвороба. Постійні розлади нервової системи викликають захворювання шлунково-кишкового тракту, Під час стресу, в результаті збудження нервової системи, шлунковий сік починає виділятись не залежно від того чи є у шлунку що перетравлювати. Він порушує цілісність (роз'їдає) слизову оболонку шлунку та 12-ти палої кишки. Коли це продовжується тривалий час, виникають ерозії, а згодом і виразки.

   Також слід сказати, що довготривалий стрес значно погіршує функції та можливості імунної системи, частіше загострюються хронічні хвороби, важче перебігають запальні, бактеріальні, вірусні та інші захворювання.

Психічні хвороби

   До психоемоційних наслідків стресу можна віднести депресію, «синдром хронічної втоми», неврози, зокрема істерію та психастенію. Синдром хронічної втоми спостерігається у кожного другого працівника, що пов'язане з великими вимогами на роботі, зменшенням часу відпочинку у робітника, непорозуміннями в сім'ї. Результатом чого є безсоння, постійна напруженість, дратівливість. Без належної корекції такого стану може початись депресія, яка у свою чергу є стресом для організму.

   Неврози розвиваються частіше у людей, яких за типом темпераменту можна віднести до холериків та меланхоліків.

   Істерія — результат слабкого типу нервової системи. Тобто процеси збудження різко переважають над процесами гальмування. В такому стані людина плутає вигадане з дійсним, втрачає критичне відношення до свого оточення, стає дуже знервованою, образливою.

   Психастенія виявляється в недовірі до своїх здібностей, пам'яті, зниженні самооцінки, перебільшенні своїх вигаданих страждань. Ці прояви мають надто нав'язливий характер.

Стрес і нервові процеси

   При очікуванні нового незвичайного подразника у людини загострюється слух, увага, напружуються м'язи, у фізіології така реакція називається орієнтовним рефлексом. Прикладом може бути аварійна ситуація на дорозі. Водій концентрується, напружується, щоб уникнути аварії, але вона все ж таки трапляється. Внаслідок цього — стрес.

   Якщо стресова ситуація вирішується позитивно, організм тренується, загострюється увага, воля. У енергійних та впевнених у собі людей будь-які труднощі викликають ентузіазм та з успіхом долаються. Навпаки, у людей зі слабкою волею життєві перешкоди руйнують орієнтовний рефлекс, що робить їх нерішучими безпорадними.

Стан афекту

   При дії надто сильного та довготривалого подразника на нервову систему, процес збудження може охопити нервові клітини головного мозку. У такому стані гальмівні рефлекси не спрацьовують і людина повністю втрачає контроль над своїми діями. Такий стан організму називається — стан афекту. Багато кримінальних злочинів скоюються саме в стані афекту.

Формування стійкості до стресу у педагогічних працівників.

   Стресостійкий  педагог, у будь-яких умовах, може виконувати поставлене завдання. Його не  будуть  відволікати: шум, сторонні питання, заздрість колег, сімейні проблеми. Такий індивід завжди виділяється з маси – спокійний, упевнений в собі, самодостатній.

   Це людина – лідер. З будь-якої, навіть, найекстремальнішої ситуації вона знаходить вихід. Грубість, агресію, глузування, плітки, інтриги вона пропускає повз себе, просто не помічаючи.

   Для впевненого протистояння стресу важливі кілька факторів:

·         ефективне планування часу;

·         схильність до оптимізму;

·         уміння розслаблятися;

·         розуміння своїх емоцій;

·         самоконтроль і позитивний настрій.

   Не варто ставитися до стресових ситуацій бездумно і несвідомо. Як тільки ви відчуваєте нервове напруження, проаналізуйте свій стан і спробуйте привести його в норму: сповільнити серцебиття, налагодити нормальне дихання, направити потік думок у раціональне русло.

    Вчіться контролювати гнів або роздратування. З самого початку конфліктної ситуації постарайтеся розпізнати спалах гніву і «загасити його». Можете робити це подумки: уявіть, як ваша емоція розгорається у вигляді багаття, а ви виливаєте у вогонь чашку води. Така вправа, підвищує стресостійкість організму та особистості, допоможе протистояти емоційному напруженню.

   Не забувайте вчасно «випускати пар», якщо негатив взяв над вами верх. Після такого дня краще повністю викластися на тренуванні, здійснити довгу пішу прогулянку, чи пробігти пару кілометрів.

   Все ж, кращого способу, як підвищити власну стресовитривалість, ніж ефективно вирішувати проблеми, немає. Розбийте велику проблему на кілька маленьких і складіть план їх вирішення. Тренуючись таким чином, ви зможете швидше та ефективніше знаходити шляхи виходу зі складних ситуацій, а значить, зменшите кількість стресу. Важливо навчитися вирішувати  проблеми, а не хвилюватись через них і нічого не робити.

 Методи профілактики стресу

   Спосіб життя — це повсякденне життя людини з ранку до пізнього вечора, щотижня, щомісяця, щороку. Складовими частинами активного і релаксаційного способу життя є  початок трудового дня, режим харчування,  рухова активність,  якість відпочинку,  взаємовідносини з навколишнім середовищем та людьми, що оточують і реакція на стрес. Саме від людини залежить яким буде її спосіб життя — активним, продуктивним, здоровим або пасивним і безглуздим. Надання першої допомоги при гострому стресі, аутоаналіз особистого стресу та протистресовий стиль життя, який в себе включає:

• Відстоювання власних прав і потреб; встановлення низькостресових відносин взаємної поваги; ретельне відбирання друзів і зав'язування відносин, які є підбадьорливими і спокійними.

• Участь у цікавій, вдячній роботі, яка приречена на справжню винагороду. Збереження стимулюючого робочого навантаження, де періоди перевантаження і криз врівноважуються періодами перепочинку.

• Врівноваження небезпечних подій корисними цілями і позитивними подіями, до яких варто прагнути.

• Збереження гарної фізичної форми, добре харчування, рідке вживання алкоголю і тютюну.

• Витрачання енергії на види діяльності, які в цілому приносять почуття задоволення (робота, громадська діяльність, відпочинок,

культурні заходи, сім'я, близькі друзі, при потребі - перебування на самоті).

• Знаходження задоволення в простій діяльності — споглядання сходу сонця, розквітлих квітів, поверхні моря, приготування смачної страви, гра з дитиною.

• Насолода повним і кипучим сексуальним життям, прямо висловлюючи свій «сексуальний апетит».

• Насолода життям у цілому; можливість глузувати з себе; мати добре розвинуте почуття гумору.

• Здатність виражати природні потреби, бажання і почуття без виправдання.

• Ефективний розподіл часу, уникнення напружених ситуацій.