Я так прокрастиную

 А ти як прокрастинуєш? А, що тобі допомагає розірвати замкнене коло

Для когось прокрастинація — це ще одна серія серіалу, в інших — нескінченне гортання стрічки, а хтось раптом вирішує помити вікна замість того, щоб завершити важливий проект.

І це ок, адже це не завжди про лінь, а іноді про втому, перфекціонізм чи навіть бажання дати мозку відпочити. Але в День боротьби з прокрастинацією (а це сьогодні) добре собі нагадати: якщо часто все відкладати, можна нагромадити гору завдань, заробити відчуття провини, тривогу та велику напругу

Тож прокрасти, але не захоплюйся. Є й інші корисні способи впоратися з втомою чи тривогою

Ти як?

 Це не той біль, про який легко говорити. Але можна просто бути поруч, помовчати, послухати, допомогти з хатніми справами...

Коротко нагадуємо про те, як підтримати тих, у кого близька людина зникла безвісти.

Гортай карусель, щоб потурбуватися і не ранити

Всесвітній день турботи про себе

 Обійми собі міцно, тепло та з суцільною любов'ю.

Всесвітній день турботи про себе: турбота — це не лише дарувати собі приємні дрібниці, що гріють душу, а й непрості кроки, які потребують зусиль заради себе.

А тепер твоя черга розповісти, як ти турбуєшся про себе.

Ти як?

 Панічні атаки можуть виникати у будь-кого і без попередження, та ще й як вимотувати.

Але з ними реально справитися.

Спробуй техніки з каруселі, коли наступного разу переживатимеш панічну атаку: вони прості та точно дієві.

А якщо атаки часто повторюються і ти не можеш дати їм раду, шукай допомоги у фахівця

"Фортеця стійкості"

 Як зробити з колективу "фортецю стійкості"?

   Війна ставить нас перед феноменом. З одного боку, ми дуже відчуваємо свою вразливість. Але, як виразно висловився Гемінґвей, “світ ламає всіх, але багато хто стає сильнішим на зламі”. Йдеться про внутрішню силу, яку ми засвідчуємо зараз в Україні. Ця сила духу допомагає нам відроджуватися, долати депресію, посттравматичний розлад, будувати країну. І її не зламати.

   Поряд із наративом про українську незламність є наратив про те, що всі українці травмовані війною і передадуть цю травму наступним поколінням. Чи все аж так погано?

   Ми маємо реальні труднощі, і нам треба працювати із психічним здоров'ям, але водночас не катастрофізувати. Вплив війни на психічне здоров'я визначається не просто тим, що ми пережили, а тим, як ми відповіли на пережиті.

   У США провели цікаве дослідження з військовими кадетами. 95% з них могли назвати симптоми ПТСР , але лише 10% знали, що таке посттравматичне зростання. Тоді як посттравматичне зростання показують 75% людей, які пережили психотравму.  

   Багато залежить від того, чи ми огорнули потерпілих співчуттям, любов'ю, підтримкою, професійною турботою, заботою спільноти. Це вибір нації. Якщо ми не хочемо мати ПТСР та трансгенераційну передачу травм, то маємо опрацювати досвід війни так, щоб залишатися стійкою, незламною громадськістю, і навіть зростати.

Ти як?

 Один і той самий момент може звучати в нашій голові словами докору чи страху або як підтримка.

Ілише нам вирішувати, що голосніше, важливіше і впливає на настрій та дії

Вибирай у каруселі, що актуально для тебе сьогодні

 

Ти як?

 

Піпл-плізинг — це коли ти так хочеш сподобатись, що зовсім забуваєш про свої кордони та бажання.

Знайомо?

Коли схвалення інших важливіше за те, чого ти хочеш. А ще не сказане «ні» звучити у думках так, ніби ним зрадиш усіх найкращих людей на цій планеті.

Правда в тому, що за бажанням бути хорошим для інших часто ховається турбота. І щодня, догоджаючи іншим, коли цього не хочеш, ти потроху зникаєш із власного життя.

Спойлер: ти маєш право бути неудобним/-ою і залишатися цінним/-ою.

А коли ти востаннє казав/-ла «так», хоча думками волав/-ла від заперечення?

Напиши коментарі