Поради психолога

Програма ментального здоров'я "Ти як?"

Наше ментальне здоров'я невидиме, але потребує такої ж підтримки, що й фізичне: лікування болю, терапії розладів.

You Tube канал "Ти як?"

Як боротися з перевтомою

    В умовах військових дій наше тіло працює на максимальній потужності. Гормони стресу, задача яких мобілізувати тіло в критичній ситуації, також мають свій “термін придатності”. Ви можете спостерігати сильні коливання настрою від тривоги, злості, приливу оптимізму до повного спустошення і виснаження. Важливо усвідомити, що це абсолютно закономірні стани, які з часом змінюють один одного. З кожним із них можна і треба працювати.

Основні ознаки перевтоми:

• * відчуття знесилення, неспроможність виконувати звичайні функції
• * неуважність та погіршення концентрації
• * погіршення пам’яті
• * уповільнення процесів мислення, зменшення глибини та критичності мислення
• * зниження цікавості до роботи
• * підвищена дратівливість
• * нервозність
• * порушення сну
• * перманентна сонливість
• * підвищення тиску та частоти пульсу
• * головний біль
• * зниження апетиту
• * емоційна спустошеність.

Методи боротьби з перевтомою:

• 1. Повноцінний сон, який, за даними Міністерства охорони здоров’я, має складати для дорослих – не менше 7 год на добу, для дітей та підлітків – 8-10 годин.
• 2. Обмеження інформаційного шуму. Відмовтесь від постійного оновлення стрічки новин, читайте їх за графіком, наприклад, по 15 хвилин вранці, в обід та ввечері. Довіряйте тільки перевіреним джерелам інформації.
• 3. Регулярне харчування.
• 4. Регулярне фізичне навантаження. Будь–яка регулярна фізична активність, навіть ходьба на місці чи розтяжка, додасть вам бадьорості. Прогулянка на свіжому повітрі буде кращою за тренування в приміщенні.
• 5. Наскільки це можливо, підтримуйте звичну рутину, звички, слідкуйте за особистою гігієною.
• 6. Зміна діяльності. Намагайтеся раціонально розподіляти час роботи й відпочинку, фізичну й розумову працю.
• 7. Визначення пріоритетів. Усвідомте, що ніхто не в змозі зробити все, то ж визначте 3–5 головних задач для себе не день і дозвольте собі не робити нічого додатково.
• 8. Доброзичливі взаємини з людьми, які є поруч: сім’я, робочий колектив, волонтерська спільнота чи військові побратими. Зберігайте зв’язок, регулярно дзвоніть або пишіть своїм родичам та близьким.
• 9. Фізичний контакт. Подихайте разом, потримайте одне одного за руку. Обніміться з близькими.
• 10. Оптимізм та почуття гумору. Жартуйте, гумор завжди підтримує, навіть за жорстких життєвих обставин.
• Пам’ятайте, що залишатися живим і здоровим – це вже багато.
•    Не призначайте дат кінця війни. Ми всі хочемо закінчення, але якщо ваші прогнози не справдяться – вам буде дуже складно емоційно, і ви будете почувати безвихідь.То ж налаштуйтесь “грати в довгу”.
•    Згадайте, що є для вас дорогим та важливим, пригадайте, у чому сенс вашого життя. Будуйте плани на майбутнє, визначайте, що найбільш важливе для себе ви зробите, коли настане мир.
•    Професійна допомога. Зверніться за підтримкою до професійних психологів (контакти додаємо нижче). Якщо у вас відсутня можливість звернутись до професіонала – попросіть про допомогу своїх родичів та близьких.

Як позбутися почуття провини

   У звичайних умовах людина має час розібратися у почутті провини й правильно з нею впоратись, тобто визначити можливі помилки, виправити їх та зрозуміти, як уникнути їх в майбутньому. В критичних умовах пропрацювати провину доволі складно, і вона може дуже негативно відбиватись на психологічному стані людини, пригнічувати її та паралізувати її діяльність.

Як впоратись із почуттям провини:

• * не починайте звинувачувати себе; не ви розв’язали цю війну
• * в першу чергу дбайте про себе і залишайтесь в безпеці, ваша пряма відповідальність сьогодні — дбати про себе і не створювати зайвого клопоту Збройним Силам, зменшити навантаження на них, щоб вони могли повною мірою виконувати свій обов’язок
• * переключіть свою увагу на те, що ви можете зробити прямо тут і зараз
• * станьте корисним; запитайте, як ваші руки, ваші знання та вміння знання можуть принести користь тим, хто залишився поряд і тим, хто потребує моєї допомоги
• * складіть список задач, які ви зробите прямо зараз; беріться лише за ті справи, які будуть зараз вам під силу
• * допоможіть тим, чим вмієте; навчіться тому, що ще не вмієте, і що вам легко дається

Токсичне почуття провини дуже непросто здолати. Якщо вам потрібна допомога – звертайтеся до спеціалістів, піклуйтесь про себе.

Як впоратись з панікою та тривогою

   Паніка – це напад тяжкого страху, тривоги та відчуття внутрішньої напруги. Паніка паралізує людину або ж навпаки, штовхає її на безрозсудні вчинки. Під час паніки спостерігаються протилежні реакції: одним хочеться бігти, іншим – навпаки, забитися в куток. Важливо пам’ятати, що саме в такому стані нас хоче бачити ворог, тому що у ньому ми найбільш вразливі, тому обов’язково потрібно вживати заходів, щоб відновити нормальний психічний стан.

Ключові симптоми паніки:

• - серцебиття, прискорений пульс, пітливість
• - озноб, тремор
• - відчуття нестачі повітря, задишка
• - біль або дискомфорт у лівій половині грудної клітки
• - нудота, біль або “вузол” в животі, запаморочення
• - відчуття відчуження, нереальності світу
• - страх здійснити неконтрольований вчинок
• - гострий страх неминучої смерті
• - відчуття оніміння або поколювання в кінцівках
• - безсоння

Методи боротьби з панікою:

• * використовуйте седативні дихальні техніки, наприклад, “3-7-8”: 3 секунди на вдих, 7 – на затримання повітря і 8 секунд на видих
• * ляжте та покладіть руки на живіт, та робіть глибокі вдохи та короткі видихи, контролюйте дихання
• * використовуйте квадратне дихання (знайдіть у приміщенні щось квадратне (або уявіть його). Зафіксуйте погляд на одному з кутів і робіть глибокий вдих, затримайте подих на 5 секунд і переводьте погляд на інший кут видихаючи, так рухайтесь за квадратом; повторіть кілька разів, це дозволить вирівняти дихання та опанувати тривогу, якщо відчуваєте, що вона посилюється
• * “заземліться”; станьте або сядьте на підлогу, відчуйте, як ви торкаєтесь поверхні, відчуйте вагу власного тіла та повільно дихайте
• * поверніться до відчуття тіла; відчуйте, на чому і як ви сидите, що відчувають ваші стопи, концентруйтесь на якомусь звуці, на запаху; якщо ви за кермом, то концентруйтеся на тому, що тримають ваші руки
• * робіть самомасаж; торкайтеся тіла, прохлопайте долонями ноги, масуйте вуха, ніс, долоні; оживляйте заклякле тіло
• * напружтесь; займіть не зручну для себе позу і спробуйте максимально напружити всі м’язи тіла, залишайтесь в такій позі якнайдовше
• * дайте вихід емоціям; плачте, співайте
• * використайте різкі запахи – спирт, цитрусові тощо
• * вмийтесь холодною водою
• * спрямуйте паніку у безпечні дії; якщо вам хочеться бігти — біжіть на місці, якщо вам хочеться забитися в куток — забийтеся в куток
• * не вживайте алкоголь
• * приймайте рослинні седативні препарати (валеріану, пустирник); не використовуйте рецептурних препаратів без консультації лікаря!
• * якщо це хтось інший, а не ви — огорніть людину теплою ковдрою, дайте тепле питво, нагадайте про базові речі: хто вона є, що вона тут робить, хто поряд з нею, як її звуть.

Як допомогти тим, хто паралізований тривогою

Якщо ви спостерігаєте надмірну дестабілізуючу тривогу чи панічну атаку в того, хто знаходиться поруч із вами, вживайте наступних заходів:

• * не йдіть з людиною на прямий фізичний контакт
• * зверніться до людини голосом
• * говоріть чітко і твердо
• * спокійним голосом нагадайте людині, що вона знаходиться у безпечному місці (якщо це так)
• * фокусуйте її увагу на тому, що можна побачити, почути та відчути навколо
• * не запитуйте, а натомість давайте вказівки, наприклад: “Подивись на мене. Скажи своє ім’я. Скажи мені, де ти. Підведись. Пий”
• * прослідкуйте, щоб всі базові речі людина почала виконувати сама.

8 порад від психологів, як спілкуватися з негативними людьми і не впасти у депресію

"Я к себе поводити під час війни?"

Психологічна допомога та підтримка під час війни

Як побороти тривожність під час війни. Поради психолога

З 24 лютого Україна чинить збройний та інформаційний опір російським окупантам. У містах і селах країни лунають сирени та вибухи, люди ховаються в укриття, надходять повідомлення про втрати серед військових та цивільних. Як у таких умовах зберегти психічне здоров'я...

"Далі життя буде краще" (поради військового психолога)

Рекомендації для педагогів

ЩОБ УНИКНУТИ «ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ»

1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.

2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.

3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів.

Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.

4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.

5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;

6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.

7. Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.

8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.

Пам’ятайте: «Це ваше життя, і ви живете тільки один раз!»

5 мультфільмів, які допоможуть запобігти булінгу серед дітей

ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ ОПТИМІСТА

Як сприяти саморозвитку учнів 

Пам’ятка для педагогів 

1.Оцінювати реальні можливості учнів, рівень їхньої підготовки. Здійснювати індивідуальний підхід у керівництві саморозвитком.

2. Кількісний та якісний аналіз рівня навчальних досягнень з кожної предметної теми допоможе дати за необхідності рекомен­дації кожному учневі щодо корекції знань, стимулювати так звану ближню мету саморозвитку - ліквідацію прогалин.

3. Учням, що мають утруднення в самостійному визначенні особистих про­блем, пропонувати чіткий алгоритм, ви­конання покрокових дій щодо корекції з наданням конкретних ре­комендацій: що саме потрібно вивчити, які джерела інформації при цьому можна використати, які практичні заняття, вправи, досліди, задачі, завдання виконати для розвитку вміння застосовувати набу­ті знання в стандартних і нестандартних ситуаціях.

4.Учням з низь­кою готовністю до здійснення саморозвитку пізнавальної діяльності необхідно надавати конкретнішу інформацію про можливості здій­снення діяльності, можливо, навіть вказувати на сторінки тих чи ін­ших джерел, які потрібно опрацювати. При цьому давати гімназистам можливість вибору завдань, способів діяльності з переліку запропо­нованих.

5. Саморозвиток виникає тоді, коли учень на основі знань і вмінь, отри­маних у процесі навчання та виховання виявляє недостатність наявних знань для вирішення певної проблеми. Отже, необхідно створювати саме такі ситуації, які спонукають учня до самостійного пошуку вирішення проблем, розви­вають його ініціативу звернення до додаткових джерел пізнавальної інформації, формують його самостійність. Діяльність школярів переходить на рівень самоорганізації і саморегуляції.

6. Проблему управління пізнавальною діяльністю учнів слід розв'язувати так, щоб школяр був не об'єктом, а суб'єктом навчання і виховання.

"Психологічне здоров~я під контролем"

"Психологічне благополуччя педагога"

   Психологічне благополуччя – це вміння швидко забувати все погане, не зациклюватися на неприємностях, не жити образами, не впиватися роздратуванням, не тамувати злість.

   Психологічне благополуччя є результатом переживання особистістю успіхів чи досягнень у професійній реалізації, гармонії у особистому житті, реалізацією особистістю власного потенціалу, самопізнання.

   Психологічне благополуччя сприяє професійному розвитку та виступає невід’ємною складовою безпечного, гуманного, людяного середовища, що закладено і в основоположних принципах гуманної педагогіки.

   Г.С.Сковорода у своїй концепції «сродної праці», підкреслював, що праця – усеперемагаюча сила, без якої не може бути добра та щастя, але вона приносить радість і задоволення лише тоді, коли є «сродною», відповідає індивідуальним природним нахилам людини. Тобто щоб бути щасливою, людина повинна пізнати себе, свої здібності й відповідно до них обрати той чи інший вид суспільно корисної праці.

   За В.О.Сухомлинським саме у такій праці, людина і може знайти себе, відчути себе поетом, творцем, художником… знайти своє покликання: робота кличе (від цього і соковите слово «покликання»).

   Невже можуть радувати, надихати людину високі суспільні ідеали, якщо вона не має особистого щастя, особистісного задоволення від того, що вона робить повсякденно? (відповіді)

   Як же полюбити роботу, як оволодіти серцем цієї красуні? (відповіді)

   Існує багатовимірна модель психологічного благополуччя:

1.     «Позитивне відношення до себе і свого минулого життя» - «У справжнього вчителя найважче і найрадісніше життя, трепетно хвилююча і болісно складна творчість, незбагненно тонкі і вічновдосконаленні інструменти, якими він діє на людську душу».

2.     «Наявність цілей і занять, що додають життю сенс»(приклад) - «Без особистості педагога авторитетної, незламної, непохитної в очах вихованців – ідеал перетворюється в покинутий прапороносцем прапор. Корінь багатьох бід виховання, криється в тому, що часто вихованця закликають іти за прапором в той час, коли прапор ніхто не несе.»

3.     «Здатність виконувати вимоги повсякденного життя» - «Вчитель – це перший, а потім, головний світоч в інтелектуальному житті вихованця, він пробуджує в дитині жадобу до знань, повагу до науки, до культури, до освіти.»

4.     «Відчуття безперервного розвитку і самореалізації» (особистісне зростання) - «Улюбленим вчителем юнака, дівчини стає той, хто щодня відкривається перед юним розумом і серцем якоюсь гранню. Якщо ви хочете бути улюбленим вчителем, вихователем, то турбуйтеся про те, щоб вашому вихованцю було що в вас відкривати.»

5.     «Відносини з іншими, пронизані турботою і довірою» 9позитивні відносини з іншими) - «Бо не має у світі більш гуманних професій  ніж лікар і педагог.»

6.     «Здатність наслідувати власні переконання (автономність)» - «У центрі етичного вчителя, стоїть його ставлення до знань, розумової праці, казки, книги, читання.  Дітей скорює закоханість вчителя у знання.»

РЕЦЕПТ щастя і професійного довголіття, від Великого вчителя:

«Дорогий мій колега, щоб стати справжнім вихователем, треба пройти цю школу сердечності – протягом тривалого часу пізнавати серцем усе, чим живе, що думає, з чого радіє і чим засмучується ваш вихованець. Це одна з найтонших речей у нашій педагогічній справі».

   Чи просто наслідувати його настановам, чи необхідно?

   Наскільки це сучасно?

   «Учительська професія – це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, який ніколи не припиняється... Це подив перед багатогранністю і невичерпністю людською».

Непроста поведінка - як взаємодіяти з дітьми з особливими освітніми потребами.

12 порад, які допоможуть вчителю підготуватися до роботи в інклюзивному класі

Як позбутися негативних думок?        

Булінг

Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) (цькування) - це  діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Які ознаки булінгу?

Типовими ознаками булінгу є:

- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;

- наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги,  підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Які  є види булінгу ?

Людину, яку вибрали жертвою, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими видами булінґу є:

фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);

сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).
Як відрізнити звичайний конфлікт від булінгу?
Варто пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом. Цькування - це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися. Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи діти разом весело штовхалися, але одна із них впала і забилася -  це не вважається булінгом. Проте, якщо однолітки на чолі з булером регулярно насміхалися, принижували або ховали та кидали речі дитини, штовхали, не вперше нецензурно обзивали та били, викладали в соцмережі непристойні чи відфотошоплені знімки дитини – потрібно негайно діяти!
Що робити, якщо ваша дитина стала жертвою булінгу?
- Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину.
- Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.
- Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.
- Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона, поліція).
- Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання.

-  Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.

У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію!

Що робити, якщо ви стали свідком булінгу?

Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати.
Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги.
Пояснити, які саме дії вважаєте булінгом і чому їх варто припинити.
Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей.

Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.

 Ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!

         Що робити, якщо ваша дитина агресор?

Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки.
Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність.
Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.

Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.

Яка роль  відведена педагогічним працівникам у запобіганні та протидії булінгу?

Керівник закладу освіти зобов’язаний створити у закладі освіти безпечне освітнє середовище, вільне від насильства та булінгу. Крім того, керівник:

розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) та видає рішення про проведення розслідування;
вживає відповідних заходів реагування;
забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг учням, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
повідомляє органам Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

Також Закон зобов’язує педагогічних працівників негайно повідомляти керівників закладів освіти про виявлені факти булінгу (цькування) серед школярів.

А ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ БУЛІНГУ

 ПРОПОНУЮ РАЗОМ З ДІТЬМИ ПЕРЕГЛЯНУТИ ТАКІ ФІЛЬМИ: "ЧУЧЕЛО", "ПЕРШІ ЛАСТІВКИ", "ЗВИЧАЙНІ ЛЮДИ", "13 ПРИЧИН ЧОМУ".

ТА ПРОЧИТАТИ КНИГИ: "ПАМПУХА", "ГИДКЕ КАЧЕНЯ".

Перші кроки до вершин 

педагогічної майстерності

«Учитель живе доти, доки вчиться,

щойно він перестає вчитися, в ньому помирає вчитель»

К. Ушинський

Професійне становлення педагога – викладача, вихователя – довготривалий процес, який починається від обрання професії до перших років самостійної роботи в навчальному закладі. Проблема фахової адаптації набуває величезного значення серед проблем успішного професіоналізму молодого вчителя. Вирішення цієї проблеми значною мірою сприяє уникненню таких негативних явищ, як нестабільність педагогічних кадрів, їх плинність, повільне зростання педагогічної майстерності.

Формування педагога як творчої особистості, здатної до створення нового, значущого для практичної педагогічної діяльності – одне з найважливіших завдань сучасної педагогічної науки й практики. 

Молодим педагогам варто пам’ятати:

• Сучасні учні дуже цінують та комфортніше почувають себе в оточенні молодих педагогів, які володіють іноземними мовами, обізнані в сучасній музиці, модних тенденціях, молодіжних течіях, вільно почувають себе в лабіринтах Інтернету. Тому треба багато працювати над собою, зростати інтелектуально, поглиблювати свої знання з предмета, цікавитись новинками професійної сфери, не залишатись осторонь активного громадського життя. Учні поважають тих педагогів, які виходять за рамки офіційної навчальної програми, не розгублюються через незручні запитання, з гумором реагують на нестандартні ситуації та можуть стати чудовим взірцем для них самих.
• Не нехтуйте позакласною роботою. Ніщо так не зближує педагогів та дітей, як сумісна творчість та мандрівки.
• Головне – поважайте своїх учнів, цінуйте їхню думку та акуратно коригуйте її, якщо це потрібно. Намагайтеся бути демократичними, але без панібратства. Завжди дотримуйтеся субординації.
• У кожному навчальному закладі існує сьогодні психологічна служба, яка надасть вам необхідну підтримку. Обов’язково радьтесь зі старшими колегами. Вони застережуть вас від можливих помилок, максимально проінформують про існуючі проблеми, підкажуть вихід із ситуації.
• Для молодого вчителя важливим компонентом успіху є його зовнішній вигляд. Подбайте про свій власний стиль. Джинси залиште для вихідних або мандрівок. Для роботи придбайте 2-3 елегантних костюми та доповнюйте їх різними блузками та аксесуарами. Бажано купити гарну сумку та класичне взуття. Це надасть вам певної статусності та більшої впевненості в собі. Сучасні діти дуже ретельно стежать за зовнішнім виглядом учителя, помічають будь-які дрібниці, тобто надають велике значення тому, як він виглядає.
• І насамкінець, найважливіше. Приходьте до учнів з усмішкою. Як би не складались обставини, своїм виглядом ви повинні випромінювати впевненість та оптимізм, справляти враження успішної людини. Користуйтесь чудовим висловом Марка Твена: «Якщо хочеш підняти собі настрій, підійми його кому-небудь іншому».

Заповіді Шалви Амонашвілі педагогам

Вірте в дитину. Вірити треба навіть тоді, коли опускаються руки, коли зробив усе, а нічого не виходить. Пам’ятайте, що доля дитини залежить від нас.

Вірте в себе. Я вчитель, я вихователь, я фахівець. Якщо не я, то хто ж допоможе дитині? Якщо вірите в себе, обов’язково знайдете вихід із будь-якого становища.

Вірте в науку. Педагогіка – велика наука, можливо, найважливіша.

Як вчителеві не вигоріти на роботі

 ЗОЛОТІ  ПРАВИЛА  ПЕДАГОГА

1. Прийшов на роботу - зроби розумне й шляхетне лице.

2. Кожного разу, коли тобі хочеться командувати дітьми, згадай своє дитинство і про всяк випадок з'їж морозиво.

3. Гроші та педагогіка мало сумісні.

4. Нехай всі манекенниці світу, побачивши твою усмішку, подадуть у відставку.

5. Не заходь в душу до дітей, якщо тебе про це не просили.

6. Іди на урок з радістю, виходь з уроку з приємною втомою.

7. Жартуй до тих пір, доки не навчишся.

8. Пам'ятай: поганий лікар може забрати життя, поганий учитель - спопелити душу.

9. Приходити на урок слід настільки підготовленим, щоб знати точно: для чого прийшов, куди прийшов, що будеш робити і чи буде від цього добре.

10. Кожного разу, коли хочеться нагрубити кому-небудь, рахуй до мільйона.

11. Намагайся їсти кожен день.

12. Люби свою адміністрацію так само, як і вона тебе, і ти проживеш довге і щасливе педагогічне життя.

13. Ніколи не чекай похвали, а намагайся відразу ж з'ясувати, як з нею йдуть справи.

14. Люби кого-небудь крім школи, і тоді у тебе буде все в порядку.

15. Якщо до тебе прийшли на урок, згадай, що ти артист, ти кращий педагог країни, ти найщасливіша людина

16. Говори батькам завжди найкращу правду, яку ти знаєш.

17. Пишайся своїми помилками, і тоді у тебе їх буде з кожним роком все менше.

18. Вищим проявом педагогічної успішності є усмішка на обличчях дітей.

19. Якщо ти вмієш самий звичайний факт подати як відкриття та домогтися подиву і захоплення учнів, то можеш вважати, що половину справи ти вже зробив.

20.Пам'ятай: хороші педагоги живуть довго і майже ніколи не хворіють.

21. Віддай школі все, а вийшовши зі стін школи, почни нове життя.

22. Постарайся завжди бути здоровою, навіть якщо в цей хтось не повірить.

23. Одягайся так, щоб ніхто не сказав тобі вслід: "Он вчителька пішла".

24. Не спи на уроці; дурний приклад заразливий.

25. Під час опитування зобрази на обличчі граничний інтерес.

26. Пам'ятай: якщо твій голос стає загрозливо хрипким, значить, ти робиш щось не те.

27. Добре, якщо пізно увечері, коли ти згадаєш своїх учнів, обличчя твоє осяє посмішка.

ПОРАДИ  ПЕДАГОГАМ  ДЛЯ  ПОЛІПШЕННЯ  НАСТРОЮ

1. Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний тільки дилетант).

2. Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).

3. Якщо в тебе з”явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам.

4. Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите "здрастуй”, теж можна виховувати і піднімати собі настрій.

5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам”ятайте: думати про себе – ваш головний обов”язок.

6. Хваліть себе самого тричі на день: уранці, удень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання:”Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам себе люблю, цього і не висловити”.

ІНТЕРНЕТ БЕЗПЕЧНИЙ?

1,8 млрд. людей у світі підключені до Мережі Інтернет. З кожним днем ця кількість зростає. Інформаційний світ захоплює не тільки дорослих, а й дітей. 96% дітей користуються Інтернетом.

Завдяки Інтернету ти шукаєш необхідну інформацію для занять, завантажуєш музику та фільми, переглядаєш пошту, спілкуєшся з іншими користувачами Інтернету.  Комп’ютер став частиною твого життя.

АЛЕ БУДЬ ОБЕРЕЖНИМ!

В Інтернеті, звичайно ж, є своя небезпека. 

ПАМ'ЯТАЙ!

1.Небажано розміщувати персональну інформацію в Інтернеті. Персональна інформація – це ваше повне ім'я, прізвище, номер мобільного телефону, адреса електронної пошти, домашня адреса, фото з вами, членами вашої родини, друзями.

2. Якщо ви публікуєте фото чи відео в Інтернеті, їх може подивитися кожен. Зважайте на це.

3.Не відповідайте на спам (небажану електронну пошту).

4. Не відкривайте файли, які надіслали невідомі вам люди. Ви не можете знати, що насправді міститься у цих файлах – там можуть бути віруси або фото, відео з «агресивним» змістом.

Не відкривайте листи електронної пошти, файли або Web-сторінки, отримані від людей, яких ви реально не знаєте або не довіряєте.

5.Пам’ятайте, що віртуальні знайомі можуть бути не тими, за кого себе видають. 

6.Нікому не давайте свій пароль, за виключенням довіреної особи.

• Завжди дотримуйтесь сімейних правил Інтернет-безпеки: вони розроблені для того, щоб ви почували себе комфортно і безпечно у мережі.

7. Дотримуйтесь етики спілкування. Завжди будьте ввічливими у електронному листуванні, і ваші кореспонденти будуть ввічливими з вами. 

Відстоюйте свою точку зору, але не ображайте  своїх співрозмовників.

Завжди поводьтеся у мережі так, як би ви хотіли, щоб поводилися з вами!